Алкоголізм – це серйозна проблема, яку намагаються вирішувати не лише сім’ї хворих, а й спеціалісти – наркологи, терапевти, психологи. Це психічна хвороба, що супроводжується порушенням функцій внутрішніх органів із наступними органічними змінами. Її причина зрозуміла всім – непомірне вживання алкоголю. Але якщо п’яниця ще може зупинитися і контролювати себе, то алкоголік впадає у хімічну та психологічну залежність.
Усі відомі на сьогоднішній день методи лікування алкоголізму не гарантують повного лікування. З їхньою допомогою, залежна людина може перестати вживати алкоголь, але пити помірковано вона вже не в змозі. Суть цієї хвороби полягає в тому, що алкоголік, що зав’язав, випивши хоч одну чарку, продовжуватиме пияцтво доти, доки не закінчиться все спиртне.
Він помиляється щодо того, що зможе пити “як усі”. І завдання лікарів, психологів та близьких – створити тривалу ремісію хвороби. Лікарі медикаментозно, психологи – гіпнозом та опрацюванням ставлення до випивки, працюючи над усвідомленням залежності, а сім’я – підтримкою та повним виключенням алкоголю з “раціону” всіх членів сім’ї.
Традиційно лікування алкоголізму проводиться у кілька етапів:
1 етап. Проведення дезінтоксикаційної терапії. Як правило, проводиться у стаціонарі. Виведення із запою в Одесі – це внутрішньовенне або внутрішньом’язове введення сульфату магнію, унітіолу, ноотропів та вітамінів групи В та С. Деякі, боячись розголосу, ставлять крапельниці вдома. Але це малоефективно, тому що потрібний курс лікування.
І крім того, таке самолікування може закінчитися летальним результатом через непередбачувану реакцію організму хворого на речовини, що вводяться, і неможливістю своєчасного надання швидкої допомоги, якщо в цьому раптом виникне необхідність.
Якщо очевидним є порушення функцій психіки, на цьому етапі призначають транквілізатори або барбітурати. Хворий протягом всього першого етапу повинен багато пити, одночасно вживаючи сечогінні засоби. А також є калорійну та багату на вітаміни їжу.
2 етап. Протиалкогольне лікування. І водночас відновлення здоров’я та психіки. Приймаються препарати, які унеможливлюють випадкове вживання спиртного. Розглянемо найпопулярніші.
Кодування від алкоголізму – це навіювання заборони.
Є різноманітні авторські методики. В основі будь-якого кодування лежить страх перед алкоголем “якщо вип’єш – загинеш”. Метод найбільш ефективний при роботі з пацієнтами з високою навіюваністю.
Умовно-рефлекторна терапія – ефективна при лікуванні жінок та хворих на 1-й стадії. Її суть – виробити реакцію у вигляді блювоти на запах чи смак алкоголю, за допомогою ін’єкцій апоморфіну, відвару баранця. Необхідно 20-25 сеансів щодня чи за день.
Сенсибілізуюча терапія – введення препаратів, через які печінка перестає виробляти фермент, що переробляє етиловий спирт. В результаті, у хворого, при прийомі алкоголю, підвищується концентрація продуктів розкладання етанолу, що впливає на фізичний стан – можлива нудота, нездужання, блювання, зниження тиску, тахікардія, тимчасова сліпота, кома та смерть.
Такі препарати не дають фізичної можливості вживати алкоголь. Найбільш популярні в нашій країні Торпедо та Еспераль. Хворий обов’язково попереджається про можливі наслідки випивки та дає лікарю розписку. Ці препарати необхідно вводити періодично, тому що згодом вони виводяться з організму та стають малоефективними.
3 етап – це сімейна, соціальна та трудова реабілітація хворих на алкоголізм. Важливо, щоб у того, хто “зав’язав”, було постійне місце роботи, яке дисциплінуватиме і заповнюватиме вільний час. У вихідні дні таку функцію можуть виконувати різні хобі – дача, риболовля, колекціонування, вишивання та будь-які інші. Важливо, щоб близькі люди повністю відмовилися від вживання спиртних напоїв – інакше хворий відчуватиме заздрість і вважатиметься обділеним.
Потяг до алкоголю може зберігатися довго, тому необхідно проходити профілактичні курси лікування, за необхідності пити заспокійливі засоби. За підтримки сім’ї, правильно підібраних методів лікування та, головне, власного бажання, хворий може вести повноцінне життя без алкоголю.